О, Боже милий, Боже… Як болить…
Барак, що геть розтрощений – на фото.
А серце наче з відчаю кричить
Крізь біль, що невимовний, та скорботу…
Це тут вони, катовані сини,
Твої сини, країно, нездоланні
Відчули, віднайшли останні дні...
А сталося – що жертви на закланні…
Яка була мета у ворогів?
Щоб стійкості бійців зламати стрижень -
Тортури зі слідами ланцюгів,
Та побиття, та струму, та принижень.
А сталося - скорити не вдалось.
Тож ворог цей підступний злочин скоїв -
Те приховати… Тому й відбулось
Це знищення нескорених героїв.
Вдивляюсь… серед мертвої тиші,
Чи начебто тиші закам’янілій
Та бачу тінь… Чи відбиток душі…
Що на стіні зберігся почорнілій.
Чи душі тих, хто з іменем Азов
Нам землю й небо спромоглись прикрити
Nа не потерпить зради або змов...
А душу України не скорити!