Ти мене ніколи не побачиш.
Не промовиш лагідні слова.
Не почуєш тату як я плачу
І не скажеш: донечко моя.
Не візьмеш за ручку мене тату,
В перший клас мене не поведеш.
І не принесеш солодку вату,
Біля мене татку не заснеш.
На коліна я тобі не сяду,
Не розкажу як минають дні.
Ми не заспіваємо коляду,
Бо загинув взимку на війні.
Бабу снігову нам не ліпити,
Не оберігатимеш мій сон.
А тобі ще так хотілось жити...
Та ти мусив захищать Херсон.
Якби була татку милість Божа
Я б для тебе квіткою зросла.
Я була б на тебе дуже схожа
Синьоока дівчинка-весна.
Долю ти свою не передбачиш.
І мені не вибереш ім'я.
Жаль, мене ніколи не побачиш,
Бо не народилась тату я...
А була б на тебе дуже схожа.