Душами зрощенi

Ева Сокол 2
ШвидкорУч скатертиною
застелю для нас стіл,
все, що зветься рутиною
розділімо навпІл.
Буде хОроше й зАтишно
під свічОк фіміам,
хай невпевненість завтрашня
не погрожує нам.
Простирадло крохмалене,
(як в бабусі було)
вже про пристрасть розпалену
теревенить село...
Ми ж коханням пов'язані
і сліпі, і глухі:
негаразди розказані
і колишні гріхи,
і спокутуєм, прощені,-
я в тобі, ти в мені...
наче душами зрощені
у небес глибині.