Хмари. Непривітні. Безголосі.
Спогади. Молитви і омани.
Мариться мені білявка-осінь
в сукні із ранкового туману.
Мариться у темряві і сниться.
Відьмою гойдається на гіллі.
Падає у дідову криницю
сонце, почорніле, як вугілля.
Листя пожовтіло у волоссі.
Ранки забриніли сивиною.
Чую за вікном: чаклує осінь
дощ, який проллється наді мною.
Соняхи. Зчорнілі. Безголові.
В темряві схилилися імлистій.
Мариться мені, що в колір крові
де-не-де забарвлюється листя.
Бавиться. Гойдається, як діти.
Заплітає на порозі коси.
Тішиться за небосхилом вітер,
літери складаючи у "Осінь".
Холодом пронизує до щему.
Мариться, навіюється, сниться.
Осінь, що кружляє під дощем і
падає у дідову криницю...