Не нарікаю. Боже борони,
стільком сьогодні гірше. Й набагато.
Проте, я так стомилась від війни
за кожного вкраЇнського солдата...
мабУть, тому вони ідуть вперед,-
безстрашні, мотивовані, надсильні!
Їм часто заглядає в очі смерть,
ростуть, немов гриби, хрести могильні.
Вони ідуть і вороги тремтять,
в полон здаються, утікають в "рашу"...
я так стомилась, мов мале дитя,
у молитвАх за перемогу нашу.
Не нарікаю, не грішить аби,-
весь день дощить, в окопах так волого...
Як Сина, Бог Вкраїну полюбив,
як Син, Вкраїна полюбила Бога.