Не другий… а скоріш десятий рік-
Та спокою не мають українці,
Бо ворог- цi загарбникі, чужинці-
Увесь народ на знищення прирік…
Нічого в них не вийде залюбки.
Хотіли Україну роз’єднати,
Натомість єдність, що не відібрати,
В країні оселилась навіки.
Хотіли стерти з теренів Землі,
Щоб світ забув, що є така країна.
Натомість вигук – "Слава Україні!"
Зриває дах у кожного в кремлі.
Й Залити кров’ю ніжний оксамит,
Де колір жита воз’єднався з небом –
В усіх країнах, навіть тих, де не був,
Мiй прапор синє-жовтий майорить.
У захваті від цього раз-у-раз,
Попри війну, та втрати і знемоги,
А тільки він, цей cимвол Перемоги,
До мирного життя дороговказ!
Бо тi, загиблi в боротьбi зi злом,
Пiд обстрiлами, де мicта в руїнах,
Зумiють чисте небо України
Закрити бiлим янгельсьеим крилом
А що незмінно матиме взнаки -
Що прапор Перемоги України -
На просторах таврійських й полонини -
Це єдність і соборність навіки!