Між нас, таких спустошених до болю,
боями за небесну голубінь,
зірОк гирлянди жовтою рікою
віщують душам радісну теплИнь.
Віщують, головне - не захворіти
на славу, гроші, прояви пихи...
Ми - пил зірОк, а значить,- їхні діти,
що не змогли відбитись від гріхів.
Віщують зорі втрати й перемоги,
спокути час у смугу потрясінь...
І гніву шал у Праведного Бога,
і світу шанс, що визріва в красі.
У всесвіті Земля - лише пилинка,
серед такого ж пилу, як сама...
на ній мікроскопічні половинки
єднаються у благості псалма,
щоб смуток пізнавать і радість тиху,
які віщують зорі-віщуни...
для нас, таких спустошених, є втіха -
новИй прихід Господньої весни.