Мудрість - то надто складно. То ніц емоцій,
як за добро плюватимуть у лице;
як за добро обгадять на кожнім кроці
й ти "проковтнеш" все це,
щоб повернутися й знову добро творити...
зразу забувши підлість людську і зло.
Боже, скажи, можна людині жити,
так, наче горя ніколи їй не було?
Я ще така немудра,- зриваюсь й плачу...
я ще така ранима, як те маля...
Боже, прошу, подаруй мені іншу вдачу,
бо не приймає такою мене Земля.
Трохи упертості, трохи нахабства злого,
а твердошкірості, щоби була за край...
тільки такою я не потрібна Богу,-
підлим закрито Рай.
Знов заспокійливих і психотропних жменя,
тиск всеодно зривається і летить...
та пробиває від того струмок натхнення
щоб віршувАти і сили на те, щоб жить.