Покинутий світ
Бачу поле російське в полоні
Сивих трав та у злих лопухах.
Тихі верби схилились в поклоні:
Поминають на цвинтарі прах.
Русь в п'яничці, що біля калини
Опирається зранку на тин,
Звично лає даремно хлопчину,
Що на п'ять сіл лишився один.
І в старій, що на призьбу присіла
Та поринула в роздумів плин...
Все бурмоче, що зовсім безсила,
Що давно вже не пише їй син.
Та за покликом серця збігаю
По стежинці в березовий рай.
Перед пам'яттю предків приймаю,
Як любов цей покинутий край.