Така незбагненна краса ув очах золотавих,
таку доброту не стрічала я дуже давно.
Світає надвОрі, готується вранішня кава,
найперший промінчик сміливо стрибнув у вікно.
Любуюсь тобою, мій лицар з дитячої казки,-
з'єдналися сила і ніжність, шляхетність і міць
в людині сучасній, що бачила злети й поразки,
тріскучі морози і жала страшні блискавИць.
Яка незбагненність у Божому Промислі, правда?!
(Із різних світів познайомити дві самоти!)
І к бісу зловтішників, їхні безглузді поради,-
у тебе є я, а у мЕне, мій любий, є ти.