Н. Зеров. Водник

Михаил Юсин
Николай Зеров.
(1890-1937)

Водник.
(Воспоминание).

Был август, ночь, разбитый Фаэтон
Печально погружался в темень яра;
И пламенели дальние Стожары,
И опускался слева Орион.

Вот журавля скрипучий долгий тон,
И желоб напоил коней почтовых;
Сырой туман разлился на просторы,
И холодком прогнал мой первый сон.

Я-маленький, гляжу наверх, мечтаю,-
Созвездия рассыпаны без краю,-
И в золотистых россыпях тону.

И вновь дремота на пушистых лапах,
Качает дол, седую глубину,
И поля росяной холодный запах.
***

ВОДНИК.
(Спогад) 
Був  серпень,  ніч;  розбитий  Фаетон 
Жалібно  поринав  у  вогкість  яру; 
Цвіли  над  обрієм  огні  Стожару, 
І  лівим  боком  сходив  Оріон. 

Ось  журавля  скрипучий  довгий  тон, 
І  жолоб  напува  поштову  пару; 
Устав  туман  і  виповнив  мочару, 
І  холодком  прогнав  мій  перший  сон. 

І  я,  малий,  з-під  будки  оглядаю 
Небесну  мапу,  зоряну,  безкраю, 
І  в  золотих  розсипинах  тону. 

І  знов  дрімота  у  пухнатих  лапах 
Колише  діл,  і  сиву  глибину, 
І  поля  росяний  холодний  запах. 

30.08.1931