От этих прикосновений дрожат веки и набегают
снова волны на покинутый берег тела.
Сказанные всуе слова неожиданно приобретают
смысл, чтоб сияние сути над ними горело.
Так оживает камень под пальцами Пигмалиона,
по Божьей милости прорастает зерно на скале.
Так рождается звезда раз в триллионы
лет, когда прах понимает - он не один во мгле.
С украинского перевел А. Пустогаров
***
З цими доторками здригались повіки, і напливали
на покинутий берег тіла хвилі забуті.
Сказані всує слова несподівано набували
сенсу. Довкола речей з’являлося сяйво суті.
Так оживає камiнь пiд пальцами Пiгмалiона.
Так з Божої ласки проростає зерно на скелi.
Так народжується світило раз у трильйони
років, як порох відчує, що не сам у пустелі.