Лист опадає, зникають хвилини;
холод шпарини шукає невпинно;
жінка доросла, а наче дитина,
страшно ножа їй отримати в спину.
Сірість осіння на шанси скупУє;
згадує Бога частенько він всує,-
в інії скроні, проте мотивує -
жінка доросла той іній цілує.
Він усміхається щиро, душею;
жінку дорослу вважає своєю...
Єва й Адам, та забули про те...
рок їх докупи щоразу зведе,
в кожнім житті, що призветься Землею,-
він неодмінно захопиться нею.
Будуть вмирати... народяться знову...
бранці Господньої волі і слова...
створені Богом для слави й любові,
кожного разу з'єднатись готові,
не відчуваючи розпачу й драми
Єви й АдАми.