немає осені ні літа
і весна теж кудись подіта
і навіть хмарка вже не та
така навколо пустота
не та вода
не та країна
немає дочки а ні сина
хто в полі бою
хто в світах
сама собою
пустота
все миру жде
з доріг чекає
ні дня
ні спокою не знає
поки безчасовість мине
усіх усіх
тебе
мене