У неба насподі із кошиком в дзьобі
крізь ніч і пустелю у кожну оселю
лелека до татка несе немовлятко,
за новим завітом ростити і жити
і вміти любити і жовте і синє,
і соняшні днини і ночі пустинні.
Над стріхами коша летить листоноша,
поштарик пернатий на крилах кошлатих,
листа надсилає від хати до хати
в небесній коперті, за межами смерті.
В такому одвічному переплетінні
і небо і нива, і жовте і синє.
На стрісі у клуні лежить коліщатко,
щоб доля до долі і серце без шпарки.
Крізь всі негаразди і всі колотнечі
ти чуєш, не стогне вона, не лелече,
тому що земля - вона все пересилить,
тому що єдине і жовте і синє.
світлина: Олександр Мурашко. Благовіщення. 1909