Смерч

Вера Кириченко
Смерч

Я пам’ятаю той осінній день.
Коли село покрили чорні хмари,
І жах стояв в очах людей,
Бо наближався смерч, мов та примара.

Худобу заганяли люди в хлів,
Самі з дітьми ховалися у хату,
А я з маленьким братиком своїм
Шукаємо в дворі мою собаку.

А смерч гудів, мов дикий, злющий звір,
Та виривав з землі кущі, дерева,
Неначе вже кінчався білий світ.
Страшенний жах проймав від цього реву.

Та мить — в дворі з’явився старший брат.
В руках його була моя собака.
Вам радощів моїх не передать -
Собаку обіймала, й також брата.

Тварин багато погубив той смерч,
Але до мене щедра була доля -
Мою собаку обминула смерть.
На те була Свята Господня Воля..

перевод с украинского на русский

Анфиса Третьякова

Я четко помню тот осенний день,
Когда село накрыли смерти тучи,
И ужас, что застыл в глазах людей,
Ведь приближался смерч, беду несущий.

Скотину загоняли люди в хлев,
А сами прятались с детьми в подвале.
Мы с младшим братом, будто ошалев,
Собаку во дворе свою искали.

А смерч гудел, рычал как дикий зверь
И с корнем вырывал кусты, деревья -
Как будто кто-то в ад не запер дверь.
И тихий ужас охватил деревню.

Я помню миг: явился старший брат
Во двор, в руках его была собака.
Вам радости моей не передать,
А младший брат, обняв собаку, плакал.

Животных много погубил тот смерч,
Оставив людям горький след в судьбе.
Мою собаку миновала смерть -
За что спасибо, Господи, тебе!