Мені вночі згадалось небо
Без хмар болючих та тривог,
Таким, як було, не плацебо,
А справжній радості ковток.
До вибухів, страхів та втрати,
До смутку, болю та жалю,
Коли, заходячи до хати,
Не розуміли, що в раю…
Коли не знали, що в останнє
Цілуємо Їх у дверей,
Що проводжаємо кохання
До смерті, майже із гостей.
Коли не цінували справжнє -
Життя, емоції та відчуття.
Але війна ця не назавжди...
Я ХОЧУ ЗНОВ СВОЄ ЖИТТЯ!
12.11.2022 (Київ, 21:28)