Високогідно виднокола,
на противагу від задух,
лунає Бах у вись костьола,
здіймає непохитний дух.
Іде війна. Зима і віти
скував льодовий ожелест.
Чи можуть душу прихистити
твоя любов і мідний хрест.
Чи годі сили в літургії
позбутися від половчан.
Несуть молитви до Марії
серця знекровлені прочан.
А там, в окопі, під Бахмутом
ні відпочинку, ні журби,
і з пеклом бьються, аби бути,
герої нашої доби.