Як захистИти душу відкриту, щиру?
Світ цей занадто хижий, в нім повно зла.
Птахом злетіти б увись на могутніх крилах,
ближче до сонця, в обійми його тепла.
Наче Ікар запалати, золою впасти...
прахом до праху, у лоно святе землі.
Вірить наївно, що є десь у світі щастя,
радості світлої цятки у темній млі.
Чим лікувати душу, яка хворіє?
Ліки - Любов, та не видно її ніде.
В цій суєті виживає лише надія,-
добре, якщо залИшиться, не підЕ
геть світ за очі... інакше усе і згине.
Чуєш, тримайся, дУше, з останніх сил!..
Боже, крилатим птахом до Тебе лину
крізь ясні зорі й палаючий небосхил.