Прийшла, вуста поцілувала,
Холодна, біла і струнка.
ОбІйми свої дарувала,
Чомусь була така п'янка.
Накрила ніжно білим пледом,
Читала нОчами віршІ.
Ти пахла свіжістю і медом...
І тепло стало на душі.
А ранком: сонна, боса, ніжна,
В лісах дрімучих розляглась.
Моя ти Королево сніжна,
Скажи, для кого роздяглась?
Звабливо розпустила коси,
Відпила білого вина.
Які смачні твої морози,
Яка ж ти все-таки зима.