Але, iнколи

Лея Внесна
Так бывает, что мы расстаемся
И собой растворяем туман...
И чему-то другому даемся,
Заплетаясь в чужой караван.

Але, iнколи, нас повертає 
Шось таємне, тендітне, як сніг...
Вітерець у долонях заграє
І далеке відлуння, як сміх...

Так бывает, что необходимо
Новым воздухом быстро дышать...
Птицам всем, пролетающим мимо,
Обещание встретиться дать.

Але, iнколи, мареться...
Мрію...
Та себе аж ніяк не зiгрію...

Так бывает...