159 Нэ Любо, нэ слухай...

Галина Сорокина 5
 Одын панок, сухый пэньок, був дуже ласий до казок.
 Ото розвисэ вуха, тай слуха, слуха, слуха...
 Видь ничого робыть з биздилля. От раз колы була ныдилля,
 Поклыкав вин до сэбэ батрака. На стил насыпав золота копычку
 И каже - "Справа ось яка - потишь мэнэ, прыдумай нэбылыцю.
 Прыдумай байку та таку чудну, таку брэхэньку росскажи мэни,
 Шоб я гукнув - брэхня! Отак гукну - всэ золото твое,
 А ни, як нэ гукну то знайка, шмагатымы тэбэ нагайка.
 Добро?" "Добро сказав батрак. Почну брэхаты як що так.
 Чи мало в свити я ходыв. Чи мало бачив разных дыв.
 Щоб одвязатысь от напасти нанявсь я в пана бджолив пасты.
 А бджол тих було сто роив, я забував чи пыв чи ив.
 Ще в ранку рахувать йих трэба, чи вси воны ти бджолы в тэбэ,
 А к вэчиру зогнаты в клить и кожну бджолку подоить".
 Пан слухае всмихнувшись крыво - "Можлыво й правда. Всэ можлыво".
 Батрак розмову зупиня у чуби шкрябае густому
 И продовжуе..."Якогось дня, прыгнавшы бджол отих додому,
 став рахуваты по звычаю -двинадцатох нэ высчитаю.
 У мэнэ очи аж погаслы, невже в болоти дэ захряслы.
 Пишов шукаты миж латать, дывлюсь одыннадцать лэтять.
 А дэж двинадцата бджола? Йиду дали ричка пролягла,
 А за рикою вовча з грая, бджолу на шмаття роздырае.
 Побиг чим дуж на помичь йий, бджоли двинадцатой мойий.
 Пидбиг замить до вэрболазу тай став - нэмае пэрэлазу.
 Сэбэ за чуба быстро смик и пэрэкынувсь на той бик.
 Упав на зэмлю, вгруз по груды. Тик, мик - нэ вылизу, щож будэ?
 Додому кынувся мэрщий, узяв зализный заступ свий
 И став одкопувать сэбэ, а вовк насив бджолу скубэ".
 Мыгають в пана очи сыти, "Усэ бувае" - каже - "в свити".
 "Я вылиз, до бджоли пидбиг, лэжить вона бэз крыл, бэз ниг.
 Бджолу доризать довэлось, чи можэ нэ повирэ хтось -
 Пять бочок сала мы взялы з отойи биднои бджолы.
 В ночи згадав сплючи в стодоли, забув бджолины кости в поли.
 Ой лаятымуть косари, колы порвуть об них косу.
 Прыкынусь в ранци на зори, в ривчак ти кости виднэсу.
 От встав, найшов я той кистяк, як пошпудую гэть вид сэбэ -
 Одын кинэць угруз в ривчак, а другый впэрся аж у нэбо.
 Я встав на той кистяк и ну выдряпуватысь в вышину.
 Вылазыв усэ выще йий выще и ось на нэби витэр свыще.
 По нэбу йиду, хмаркы внызу, вдруг чую голос поблызу.
 Дывлюсь, а там биля прычилку, Святи гуляють, пьють горилку.
 Йидять яичкы, масло, сало и так Святих вже розибрало,
 Хто гопака танцюе хто, на гроши грае у лото.
 Мынув я пьяних, хай им Бис, а то ще позаквасять нис.
 Я дали йиду и бачу дим, заходжу тыхо - що ж у ним?
 И просто чудо - в хати тый, хропэ пид лавою Святый
 Папаха золота на лави, с каминнём дорогим в оправи.
 Я цоп папаху, выбиг з хаты, та за ворота, та тикаты.
 Проснувсь Святый, зиркнув у бик - нэма папахы, знявся крык.
 И вси Святи а з нымы вин, лэтять за мною на вздогин.
 Пан очи вырячив як рак."Усэ бувае, може йи так".
 Шукаю нэ знайду нияк, то мисце дэ стоить кистяк.
 Дывлюсь верёвка тут лэжить,схопыв до дэрэва умить, 
 Прылаштував йийи як трэба и почав я спускатысь з нэба.
 Спускався я клытлывысть ловко, алэ кинчается верёвка.
 А до зэмли ще далэченько, а ти Святи уже блызенько.
 Тут розгубывсь я в аккурат, рванув верёвкы вэрхний шмат,
 Одризав, доточив у ныз, спустывся дэсь у вэрболиз.
 Стою и дывлюсь = дэ ж це я? Чужи и люды и земля.
 И вдруг побачив скризь туман, ваш батенька покийный пан,
 Обшарпанный свыней пасэ... "Свынэй мий батько? Брэшэшь хам"!
 Всмихнувсь батрак - тим гирше Вам. Я выграв, золото мое.
 Чуть чуб нэ вырвав той панок. Нэ буду слухать бильш казок...

  P|S Эту "сказку" я прочла лет 65 назад и она мне очень понравилась.
  Кстати мои предки родом из Западной Украины. Но так как они переехали
  в Россию в 1911 году и все в нашем посёлке говорили на "хохлацком языке",
  то и я свободно говорю на обоих языках. Некоторые наши жители переписывались
  с родственниками из Украины и им прислали эту сказку в стихотворной форме..
  Дети принесли его к нам, чтобы и моя мама его прочла. Она была учителем
  в нашем посёлке. А я выучила её наизусть. У меня нет украинской клавиатуры,я
  попробовала напечатать её на русской. Моей внучке оно очень понравилось.
  Мне уже 80 лет и оно вместе со мной кануло бы в "Лету". А так им хоть память
  будет обо мне. Если кто-то из Украинских поэтов найдя у меня "неточность 
  укажет мне на это, то я буду только благодарна.
 
                22.12.2022года.