Сіро. Мряка. День РіздвЯний.
Міги в небо піднялись.
Землю всіють рвані рани,
чи й загояться колись...
День надії і молитви.
311 днів.
Душам сниться поле битви,
і спустошеній мені.
Свист і вибухи, і вирви,
не вмовка сирен виття...
я не бачу очі прірви,
я сповідую життя!
День РіздвЯний. Крізь пожежі,
крізь задушливі дими,
Божий янгол пильно стежить,
чи залИшимось людьми,
чи здолаємо зневіру,
прославляючи Різдво?
Ми частинки Бога й "звіра",
двОїсте у нас рідство...
Хай в душі пустельно, біло...
не святково, сумно хай...
рано вдови посивіли,
на помИнки урожай;
А проте надія кріпне,-
скоро наведемо лад :
ненаситний "звір" осліпне
й в лігво поповзе назад.