Так, є коштовності про котрі кожен має знати
Вони в одно час і земні, та неземні.
Але про них не кожна знає навіть мати,
Не привезуть заокеанські кораблі.
Ми – люди є не тілом а душею.
Так просто, але розум наш не йме,
Пихтить та скніє, в думці багатіє,
І скільки не тлумач, та інше не прийме.
А руки коять, Боже милостивий!
Що навіть і той розум у макітрі зашкварчить!
Це добре, що Господь терплячий та не мстивий,
Та людство ще не встигло щось смертельне натворить.
Коли б всі твердо знали, що само у душі безсмертя,
Як квітку берегли б її дитячу чистоту,
І доля не мела б хвостом кометним коловертя,
А підняла б у сяючу всім різнобарв’ям висоту!