Я дякую за те, що ти у мене є
Кому — не знаю: чи тобі, чи долі,
За той сценарій, де надали ролі,
За те, чого нема. За те, що, є... моє
Буває повз слова спливає вир думок,
Лише в очах засяє мимоволі,
Позбавить розуму, позбавить волі
на мить. А потім знов — так звично твердне крок.
Не вчусь, хоч вчить життя. Вигадую мету,
Щоб кожен день був сповнений історій,
Щоб кожну ніч крізь хмари бачить зорі
І не доводить всім... свою неправоту
Відчую, що живу, радію. Схаменусь.
Згадаю, що бажання люблять тишу.
Та все одно бажати не полишу
Замріюсь теплим сном. Прокинусь. Посміхнусь...
Я дякую тобі, за те, що в мене є.