М. Д

Олись Лапковский
Я пам'ятаю, як побачив її вперше напередодні Різдва.

Її у зеленій сукні, як вбрану ошатно маленьку ялинку, що світилась поруч.

Її голос зривався, і її хвилювання мені передавалось. Я слухав її дихання і дихав і не дихав з нею разом.

Слідкуючи за кожним її словом, мені здавалось, що один мій необережний крок і срібна кулька впаде з ялинки і розіб'ється.

Насправді вона і була цією кулькою на різдвяному шоу, заради якої я і прийшов, навіть того не знаючи.