Н.Бидненко
Від мінору – до мажору
Тебе в кохання, любий, одягну я,
А руки щедро в ніжність загорну.
І хай мороз там за вікном лютує –
В любові проживемо цю зимУ.
Міцним заслоном з теплих слів укрию
Тебе від всіх незгод і бід в житті.
Хай Доля заперечувать не сміє,
Не ставить перешкоди на путі.
Додам тоді ще добру долю ласки,
Зберу в вуста увесь душевний щем –
І ми тоді, немов герої казки,
Удвох в майбутнє спільне зазирнем.
Душі багаттям розтоплю крижину,
Зігрію чаю із цілющих трав
І поведу на сонячну вершину,
До радості нечуваних октав.
Ти вірш цей збережи, що склавсь у січні –
Моїх думок нестриманий політ…
І музика, й кохання завжди вічні,
На цім стояв одвіку білий світ!
***
Тебя в любовь мой милый я одену,
А руки щедро в нежность обверну.
Пускай мороз трещит самозабвенно,
В любви с тобой я зиму проживу.
Я плотной ширмой тёплых слов укрою
Тебя от всех невзгод и бед в судьбе.
И пусть она не думает поспорить,
Преграды ставя на пути к тебе.
Добавлю я ещё добра и ласки,
Сожму уста, души утишу боль -
И мы тогда, героями из сказки,
В грядущий день пойдём вдвоём с тобой.
Я растоплю души кострами льдину,
Согрею чай я из целебных трав
И поведу на светлую вершину,
К высоким радостям неслыханных октав.
Ты сохрани мой стих, написанный в метели,
Преград полёту слов и вольных мыслей нет!
Любовь и музыка стелили нам постели,
На том стоял и вечно будет Свет!