Тепер життя є «до» і «після»
Воно поділене навпіл.
В моїй душі не грає пісня,
Пройдешнє - покриває пил…
А до війни я посміхалась
І спокій мала у душі,
Але вже, після - намагалась
За ради сина - страх мовчи!
І треба жити, якось жити,
З сумлінням, через біль тривог.
Безсонні ночі, дні всі сірі,
А навкруги - наче морок.
Отож, є й тільки «до» і «після» -
Між ними стільки горя й втрат!
Життя обірвані, як пісня,
І біль, і розпач, сум та жаль!..