Надія
[Людмила Кошкидько]
Душа сумує і кричить
Вона, мов дикий птах,
Що б"ється в клітці і мовчить
І переповнює за долю страх..
А десь у глибині душі
Ще теплиться надія,
що все мине,
Тривожні дні війни
.розвіє буревієм
І що не стане ціх панів
Бездушних тіх уродів
І в Україні виростуть сини
На щастя своєму народу.
Ирина Черняховская
перевод поэтический ,
не дословный.
Душа волнуется, кричит,
И кличет дикой птицей,
И бьётся в клетке, и сидит,
От страха ей не спится.
А в глубине души таится
И теплится надежда мира,
Пройдёт война и испарится,
Ветрами унесёт от головы секиру,
И что не станет тех панов,
Бездушных тех уродов,
Сыны Украины средь пацанов-
На мир для всех народов.