Мамо, мамо, війна, війна!
Відгук в серці - моя провина,
Від світанку, палав Херсон -
Я без прощення, є лише стогін:
Підпалила ж-країна моя.
Це все з нашого більшака,
Сірих танків тягнеться річка -
Я це я їх не зупинила,
І підіймуть тепер на вила
З міста вулиці, юнака
Мамо,мамо,в тім винна я
Хлопцям нашим кричать - русня,
Забирайтесь,ми вас не звали!
Мої друзі, ночують в підвалах
В милім Харкові - винна я.
І в Жулянах, будинки горять,
З глузду з'їхала, я мабудь-
З кожним пострілом по Україні -
Петербург і Саратов поранені,
І мій дім накриває імла.
В цім всім я, винна, тільки я,
В тім, що з вбивцею, в страсі я,
З ним бувала, в одній квартирі:
Ось він, в світі стоїть, як в тирі,
Мапу жмакає, ворог наш.
Мамо, мамо, війна, війна!
Відгук в серці - моя провина,
Хтось горить,хтось є вбитим,в ранах?
З кожним пострілом, по Україні -
Помирає країна моя.
Переклад з російської, українською мовою
вірша Тетяни Вольтської.
Переклав Євген Орлов
29.01.23 року.
Текст оригинала:
Мама, мама, война, война
Мама, мама, война, война!
Эхо в сердце – вина, вина.
Загорелся Херсон к рассвету –
Мне за это прощенья нету:
Подожгла-то – моя страна.
Это с нашего большака
Серых танков течёт река –
Это я их не остановила,
И поднимут теперь на вилы
С нашей улицы паренька.
Мама, мама, из-за меня
Нашим хлопцам кричат – русня,
Убирайтесь, мы вас не звали!
И друзья ночуют в подвале
В милом Харькове – из-за меня.
И в Жулянах горят дома.
Я, наверно, схожу с ума –
С каждым выстрелом по Украйне –
Петербург и Саратов ранен,
И мой дом накрывает мгла.
Это я виновата, я,
Что с убийцею, страх тая,
Проживала в одной квартире:
Вот стоит он мире, как в тире,
Карту комкая и кроя.
Мама, мама, война, война!
Эхо в сердце – вина, вина.
Кто горит, кто убит, кто ранен?
С каждым выстрелом по Украйне –
Убывает моя страна.
© Татьяна Вольтская