День погружается в сон, время близится к серпню.
Лето мёдом загусло: как рыба, ныряешь.
Небо спускается в сердце, и нежность нестерпна,
Словно от сердца навек каждый раз отрываешь .
Чудится мне: я дитя - и жизнь бесконечна,
Папа живой и весёлый, мамочка дома.
Счастье в каждой минуте - простое, беспечное -
Просто ничто, кроме счастья, тебе незнакомо.
Долго не будет так,скоро развеется лето,
Роза, вплетенная в прутья беседки, засохнет.
Там, где грядущее крыгою стылой укрыто,
В сердце всегда остаются летние зори.
Мир не захочет нас ждать - полетит, понесется,
Время незримых весов равновесье отменит.
Нежность в сердце твоём - лишь она остаётся -
То одно, что и вправду значенье имеет.
День непритомніє, час добігає до серпня,
Літо густе і медове: пливи, наче риба.
Небо торкається серця, і ніжність нестерпна,
Наче від серця щоразу відкраєна скиба.
Я ніби досі малеча – життя нескінченне,
Тато живий і усміхнений, мама удома...
Щастя у кожній хвилині – просте і буденне –
Просто нічого, крім щастя, тобі невідомо.
Так не триватиме довго, змарнується літо,
Всохне троянда, заплетена в прути альтанки.
Там, де майбутнє холодною кригою вкрито,
В тебе завжди зостаються серпневі світанки.
Світ не чекатиме нас – полетить, понесеться,
Час захитає щосили невидимі ваги.
Все, що зостанеться – ніжність у твоєму серці –
Те, що насправді вартує твоєї уваги.
http://stihi.ru/2016/07/30/8292