Двадцять днів до річниці початку війни.
Душі вбитих, - на помсту, до болі, чекають...
У дитинстві не знали, що згинуть вони...
Смак життя й сивини коло скронь не пізнають.
І ночей , - також - двадцять, без сну та бажань.
Лиш одне на країну та світ: "ПЕРЕМОГА"!
Щоб цвіла, по війні, на балконах герань,
Й над містами, "навчальна" лунала "тривога".
Прогресивне все людство кричить: "ми - за вас!"
У газетах статті: "про війну" та про втрати.
Чи вартує хао'с весь наш Крим та Донбас?
Чи повернуться внуки до рідної хати?
Двадцять лютих й морозних, мов місяць, годин...
Хтось останні промучить у вірі й надії...
Двадцять днів не дожитих зійшлися в один,
З нього, в небо, салютом, полинули мрії.
Останній день воєнного січня. Варшава.
Поет ХХ сторіччя.