И не воротишься, о нет,
в лес из пустыни ты.
Ведь год, твой тридцать третий год,
пришелся в год змеи.
Не сатана тебя терзал,
мятежный исполин.
Твой голод - жёлтый дух отав -
не черный дух пустынь.
Покуда человечий сын,
ты не пойдешь один,
ещё поднимет нас с колен
глухой набата стон.
Где же начала из начал,
где главное из жал?
И просишь: "Отче, укрепи!.."
И слышишь: "Отступи!.."
І не повернешся повік
з пустелі у гаї.
Цей рік, твій тридцять третій рік,
припав на рік змії.
Не сатана тебе терзав,
скоряв не Азазель.
Твій голод – жовтий дух отав –
не чорний дух пустель.
Допоки ти ще людський син,
ти не підеш один,
бо ще підводить із колін
наш затонулий дзвін.
Вертатись до яких начал,
кубла якого жал?
І просиш: “Отче, укріпи!..”
І чуєш: “Відступи!..”