У вигорянні свої надії,
свої страхИ.
Щирі молитви душі не діють,
пристрасть пихи
сили не має примусить до згуби,
сенс загубивсь.
Шрами сердечні болючі і грубі,
кров на губі.
Мов у незнаній донині комі
висне душа.
А по знайомих стежкАх несвідомо
ноги біжать.
Згодна лишити життя убоге,
виск суєти.
Але на мЕне є план у Бога -
Маріо мусить йти
далі і далі, крізь вигорання,
болі й плачІ...
шлях мій не перший і не останній,
довго горіть свічІ.
Я так стомилася, що не каюсь
більше ні в чім.
Граються Янголи світлі РАю
серцем моїм.