(с укр.)
—--------------
Поэзия теряет камертон.
Как будто дирижируют коленом.
Задребезжал и тон, и обертон,
и стала прима пахнуть нафталином.
Поэзия теряет камертон.
Перецвела и не цветет в обновах.
Скрипичный ключ, как скрученный питон,
глядит в глаза испуганные слову.
У правды заболела голова
от чеснока, политики, гудрона…
И с правдой разлученные слова
забегали по серому перрону.
Стихи отходят, словно поезда.
Гремят на рельсах в бутафорских строфах.
Но вот куда? Куда они, куда?
Поэзия на грани катастрофы.
И не остановить состав никак.
Ложатся рельсы роковою кромкой.
И в будущее мчится порожняк!
Как нам смотреть в глаза своим потомкам?
--------------------------------------
* * *
Поезія згубила камертон.
Хтось диригує ліктями й коліном.
Задеренчав і тон, і обертон,
і перша скрипка пахне нафталіном.
Поезія згубила камертон.
Перецвілась, бузкова і казкова.
І дивиться, як скручений пітон,
скрипковий ключ в лякливі очі слова.
У правди заболіла голова
од часнику, політики й гудрону.
Із правдою розлучені слова
кудись біжать по сірому перону.
Відходять вірші, наче поїзди.
Гримлять на рейках бутафорські строфи.
Але куди? Куди вони, куди?!
Поезія на грані катастрофи.
І чи зупиним, чи наздоженем?
Вагони йдуть, спасибі коліщаткам...
Але ж вони в майбутнє порожнем!
Як ми у вічі глянемо нащадкам?!
—-------------------------------------