* ** *
Прибіг онук й від радості аж сяє :
"Дивись, бабусю, хто
у мене є! -
Коробочку якусь в руках тримає,
Розкрив і обережно подає.-
Лиш не сполохай, хай поспить ще трішки.
Із даху на дорогу він упав,
Поранив, бідолаха, крильце й ніжку,
А я помітив і його підняв..."
В коробці крихти і крупу вже бачу,
Про воду також Ростик
не забув,
Із вати щось виглядає там наче -
Горобчика старанно загорнув!
"Якби ж я міг, поклав
би у гніздечко.
Та як іще йому допомогти?..-
І зазирнув легенько знов скраєчку,-
Бабусенько, порадь мені щось ти ...
Шукає його, певно мама й тато .
Хвилюються, я знаю, цілий день..."-
Зітхнув малий, і сльози в оченятах,
Й любові стільки - як лише в дітей !
До себе я онучка пригорнула :
"Моє ж ти золотеньке пташеня !
Як хочу, щоб серденько
в тебе було
І добрим, чуйним все твоє життя !
Щоб ти умів завжди' поспівчувати,
Товариша не кинути
в біді.
І слабшому завжди' допомагати,
То й Бог допомагатиме тобі.
* * *
Людмила К. - В.
15.2.23.
( Фото Нет)
..