День за ночью, а осень за летом,
И по-другому здесь не бывает.
Ежеминутно кто-то родится,
Ежеминутно и умирает.
Тут ребёнка первые крики,
Там перед смертью старик клянет долю.
Так вечно, вечно. И нет ни минуты,
Чтобы на свете не было боли.
А река-то шумит-играет,
Что-то бурлит в ней, что-то вздыхает.
День йде по ночі, а осінь по літі,
І переміні тій кінця немає.
В кожній хвилині хтось родиться в світі,
В кожній хвилині хтось в світі конає.
В тій хаті чути перший плач дитини,
Там перед смертю старець клене долю.
Так вічно, вічно. Й нема ні хвилини,
Щоби на світі цім не було болю.
А ріка заодно грає-грає,
Щось в ній буриться, щось в ній зітхає.