Двенадцать дней, двенадцать синих чаш
Над серыми и ржавыми ярами -
Мы их цедили мелкими глотками,
Ведь знали: каждый будет только наш.
С далёких нив, где море и Сиваш,
Ветра глубокими слетались снами,
День угасал, закатными часами
Манила степь из сада, из-под крыш.
И в гору мы карабкались сквозь тёрн,
Глаз не сводили мы с огнистых зёрен,
Просыпанных в сияющую синь.
Гас небосклон полосками янтарными,
А против нас во мгле куда ни кинь
Всходили две звезды на солеварне.
В Донбасi
Дванадцять днів, дванадцять синіх чаш
Над сірими і ржавими ярами —
Ми їх пили маленькими ковтками,
Бо знали ми: півмісяць буде наш.
З далеких гін, де море і Сиваш,
Вітри міцними набігали снами,
Схилявся день до західної брами
І вабив степ із саду і піддаш.
І вгору брались ми крізь глід і терен,
Не зводячи очей з огнистих зерен,
Просипаних на кристалічну синь.
В крайнебі гасли просмуги янтарні,
А проти нас крізь млу і далечінь
Займалось дві зорі на солеварні.
4.05.1933