Чи в пошуках щастя, чи в пошуках долі,
По світу блукав мандрівник.
Роки промайнули, з'явились мозолі.
До труднощів начебто й звик.
Побачив краї невідомі далекі
І мови незнані почув.
І дощ його шпарив, і жарила спека,
В якій він раніше не був.
І страви, і фрукти, поїв екзотичні.
Про них і не відав колись.
Рослини - чудові, дерева - незвичні.
...Подумав собі, сміючись:
Все гарно і добре у білому світі,
Та як ти в душі не лукав,
Найкращі - і мова, і їжа, і квіти -
Де Бог народитися дав.