Микола Хвылевой.
(1893-1933)
*
В чугун и медь мы влюблены,
Наш труд, наш быт-железен,
ГромЫ железные слышны,
И струны наших песен.
Рассветная алеет явь,-
Над краем звезды мая,
Копьём и саблями в боях,
Мы с неба их вздымаем.
В пылу разбуженного дня ,-
Цветы- для пошлой лени,
На революции конях,
Так и умрём в бореньи.
Наш конь ревёт, копытом бьёт,-
Горяч и злее беса,
И панцирь радости куёт,
Младой кузнец железа.
*
Микола Хвильовий.
Павлові Тичині.
Кохаємо залізо й мідь,
Бетони і чугуни —
Від них родилися громи,
Але і співні струни.
Нарешті ранок забуяв,
Країна зорі має,
Списами, шаблями в боях
Ми з неба їх здіймаєм.
В пилу вовтузимось щодня —
Квітки нехай в долині.
На революції конях
Сконаєм у борінні.
Наш кінь реве, копитом б’є,
Подібний завше бісу,
І панцир радості кує
Новий коваль залізу.