Да, друже дорогой, нам нравится одно:
Творений древности духмяное вино,
Мёд Аттики, ручьёв кастальских звон.
Пусть старцы дряхлые разводят скорбь и стон,
Про современность напевает нам схоласт,
Пусть культов и фактур невзвешенный балласт
Берет в свой чёлн футуристичный тривий, -
Мы в одиночестве идём по волнам белогривым
На мудром корабле, стовесельном Арго,
А ты как Тифий, от штурвала своего
Провидишь ясно цель борьбы и плаванья:
Дуб с золотым руном, Колхиды гавань.
Аргонавти
Так, друже дорогий, ми любимо одно:
Старої творчості додержане вино,
І мед аттіцьких бджіл, і гру дзвінких касталій.
Хай кволі старчуки розводять мляві жалі,
Хай про сучасність нам наспівує схоласт,
Хай культів і фактур неважений баласт
У човен свій бере футуристичний тривій, —
Ми самотою йдем по хвилі білогривій
На мудрім кораблі, стовесельнім Арго,
А ти як Тіфій нам, і від стерна свого
Вже бачиш світлу ціль борні і трудних плавань:
Дуб з золотим руном і колхідійську гавань.