Можливо, доживу таки. Можливо.
До дня останнього проклятих орків.
Настільки інше буде неважливим!
Ні днів, ні кроків
не рахуватиму. Сном видається
НепережИвне, що тепер в минулім.
Я доживу. Якщо дозволить серце.
Осколки й кулі.
Аби не спитись, ліпше втратить пам'ять.
Не з'їхать з глузду. Бо причин чимало.
Я розмовляю з тим, хто вже не з нами,
кого не стало...
Війна війною, але орки - біси.
І на мізинець в них нема людського.
Усіх, хто здався, я хотів повісить...
злякався Бога.
Можливо, доживу. Молюся дуже.
Так хочеться почути - ПЕРЕМОГА!
Замерз учора й трохи занедужав.
Та то нічого.