Я не бывал за дальними морями,
Чужих дорог я сроду не топтал -
В своём краю под буйными ветрами
Счастливым и свободным возрастал.
Меня леса здоровьем напитали,
Когда бродил в их чащах по весне.
Поля раздольные задумчиво шептали
Свои неспетые дотоле песни мне.
Когда ещё и не умел читать я,
Ходил, как говорят, пешком под стол,
Любить людей меня учила мать и
Родину, не глядя ни на что.
Чужих краёв я и не видел даже,
Приманок их не знаю и прикрас,
Но верю сердцем щедрым и горячим:
Земли такой не сыщешь, как у нас.
Я не бував за дальніми морями,
Чужих доріг ніколи не топтав —
В своїм краю під буйними вітрами
Щасливим я і вільним виростав.
Мене ліси здоров'ям напували,
Коли бродив у їхній гущині,
Мені поля задумливо шептали
Свої ніким не співані пісні.
Коли не вмів ще й букваря читати,
Ходив, як кажуть, пішки під столом,
Любить людей мене навчила мати
І рідну землю, що б там не було.
Чужих країв ніколи я не бачив,
Принад не знаю їхніх і окрас,
Та вірю серцем щирим і гарячим:
Нема землі такої, як у нас.