Я повстречался с вами в дни лихие,
Когда огненно-злые языки
Под звёзды прямо от земли взмывали
И раздирали небо летаки.
Тогда вас люди называли псами,
Ведь вы лизали немцам сапоги,
Орали "Хайль!" охриплыми басами
И "Ще не вмерла... " громко голосили.
Где вы прошли - там пустошь и руины,
А трупов столько - не хватало ям.
Плевала кровью «ненька Украина»
Вам в морды, вам и вашим господам.
Вы пропили б уже её, беднягу,
Распродали б и нас по всей земле,
Когда б тогда Украйне на подмогу
С востока не вернулись "москали".
Теперь вы снова, подвязавши кости,
Торгуете и оптом, и враздробь
И новых палачей зовёте в гости
На сало украинское и хлеб.
Вы будете скитаться по чужбинам,
Покуда черт вас всех не заберет,
И знайте - нет, не вмерла Украина
И не умрёт!
Ні, не вмерла Україна
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали «Хайль!» охриплими басами
І «Ще не вмерла…» голосно ревли.
Де ви ішли – там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям.
Плювала кров’ю «ненька Україна»
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись «москалі»
Тепер ви знов, позв’язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і в роздріб,
Нових катів запрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!