Я им про Форму, а они про Ерему
Мама сыну:
- Хватит спать,
уж давно пора вставать.
Все, кто спали,
повставали,
только мы одни проспали.
Стыдно! Стыдно! Мой сынок
опоздает в детсадок.
Говорит сын:
- Мама, сплю,
не буди, я досмотрю
дивный сон-мультипликат,
сон про зайца и волчат,
а в садочек, мама, мама,
без меня сходите сами.
- Ну лентяй! Ну неученый!
Неужели же Ерема?
- Не Ерема, а Фома.
А Фомы у нас нема,
у нас только есть Ерема —
он учёный из учёных .
Он такой у нас! Да он!..
Расскажу о нем потом.
Мама говорит:
- Давай-ка,
поскорее одевайся.
Да не надевай, сыночек,
задом наперед сорочку,
да смотри не натяни
через голову штаны.
Говорит сын:
- Вот смешно!
Напридумали штанов,
и одежек, и сорочек...
И возись с утра до ночи,
одевайся, раздевайся,
обувайся, разувайся.
Каждый день одно и то ж,
просто голову свернешь,
человек не может что ли
одеваться раз в неделю...
Я їм про Хому, а вони про Ярему
Мама каже:
— Годі спати,
вже давно пора вставати.
Всі, хто спали,
повставали,
тільки ми одні проспали.
Сором! Сором! Мій синок
запізнився в дитсадок.
Каже син:
— Ой-ой, матусю!
Я ще сплю і не проснуся,
не будіть, я додивлюся
дивний сон-мультиплікат,
сон про зайця і про вовка,
а в садочок, люба нене,
ви сходіть самі, без мене.
— Ну й ледащо! Ну й нечема!
Що за сплюх! Невже Ярема?
— Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема,
в нас Ярема. А Ярема —
з найчемніших чемів чема.
Він такий у нас! Та він!..
Про Ярему я окремо розповім.
Мама каже:
— Ой, не гайся,
поскоріше одягайся.
Та не одягай, синочку,
Задом наперед сорочку,
Не виверни, не вдягни
Через голову штани.
Каже син їй:
— Ну й смішні!
Напридумали штанів,
та сорочок, та вдяганок...
Воловодься цілий ранок,
одягайся, роздягайся,
та взувайся, та не гайся.
І щодня, щодня те саме,
все те саме до нестями,
мов не може чоловік
одягнутись раз на рік...