- Язык до Киева доведёт.
- Кого до Киева, а кого до тюрьмы.
Идем, как богомольцы, в Киев,
Вразброд, сквозь дебри, втихаря.
А вождь - язычник, и зазря
Обетам нехристя учили.
Он без ветрил! Он без руля!
Трубит красивыми речами,
Сечет словами, как мечами.
Не Киев ждет его - тюрьма.
Он - еретик. И не привык он
Молчать. Так откуси и выкинь
Его и - в Киев напрямки.
Да это бзик и поддавки:
Потребен Киев безъязыким!
Как языкастым - Соловки!
- Язик до Києва доведе.
- Кого до Києва, а кого до тюрми
Ідем у Київ, як прочани,
Крізь нетрі, безбач, крадькома.
А вождь — язичник, і дарма
До схими нехриста привчали.
Він без кісток! Він без керма!
Трубить речистими речами,
Січе словами, як мечами.
Не Київ жде його — тюрма.
Він — єретик. Мовчать не звик він.
Тож відкуси його і викинь.
І йди у Київ навпрошки.
Та це вже — піддавки і бзики:
Потрібен Київ без’язиким!
Як язикатим — Соловки!