Игра судьбы, я из закона выпал
И в исключительность попал, как будто в сон.
Но исключений ведь не жалует закон.
Хотя - ну разве это выбрык? вызов? выпад?
И всё ж я, выпаденец, под замком
Сижу себе, некачественный выплод,
Держу экзамен на цыганский выпот
(Когда б уже... корова языком).
А что как всем приспичит выпадать?
Кто сможет выпадающим совет дать?
Никто. Нигде. Ни в жизнь. Вот те крест!
Невесело скользящим по наклонной
Жить в мире строгих правил и законов.
И все ж я - выпадок. Сам по себе.
Випадковий сонет
Я – випадок. Я із закону випав
І впав у винятковість, як у сон.
Але не любить винятків закон.
Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад?
І все ж я, випаденець, під замком
Сиджу собі, некондиційний виплід,
Складаю іспит на циганський випіт
(Колись би вже….. корова язиком).
Бо що як всі захочуть випадати?
Хто зможе випадущім раду дати?
Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі!
Невесело величині зникомій
У світі строгих регул і законів.
І все ж я – випадок. Сам по собі.