Так, війна. Злі депресії давлять дедалі частіше,
І, здається, безвихідь і біди плетуть свою сіть...
скупо плаче душа : серед вибухів хочеться тиші...
хоч однесеньку мить.
Чи не кожного Божого дня у містечку моїм "Плине кача...",
сльози ллються самі, а у серці така пустота!
Щоб любить свою землю, не треба невИдана вдача,
тільки совість проста.
Найрідніші із Богом. Хто зміряв глибінь
доконечної втрати?
Хто бував в моїх снах і лишався при тому живим?
Я вмираю щораз, як хоронять на площі солдата...
але цьОго не знаєте ви.
Вал дев'ятий провин, накриває, лишаючи кисню...
І навіщо мені відчувать всіх смертей круговерть?
"Плине кача.,." у серці ніколи не стихне ця пісня,
бо співає її Леді Смерть.