Украина, пью твои зеницы,
Синие, тревожные, как рань.
Блещут в них кровавые зарницы
Революций, бунтов и восстаний.
Украина! Ты для меня диво!
И пускай проносятся года,
Я тобою, гордая, красивая,
Не устану восхищаться никогда.
Для тебя в душе я жемчуг сею,
Для тебя я мыслю и творю —
Пусть молчат и Штаты, и Россия,
Когда я с тобою говорю!
Отойдите, недруги лукавые!
Други мои, дайте время мне!
Есть сыновнее незыблемое право
С матерью побыть наедине.
Редко тебя, ненька, вспоминаю,
Дни мои так куцы и малы,
Не все бесы на небо сбежали,
Ходит их до чёрта по земле.
Видишь: с ними каждый час я бьюсь,
Слышишь - битвы вековечный рёв!
Как же без друзей я обойдусь,
Без очей, без рук их и голов?
Украина, ты моя молитва,
Ты моя обида вековая.
Лютая гремит над миром битва
За твою судьбу, твои права.
Пусть пылают облака багровые,
Пусть свистят проклятья - не боюсь.
Я хочу пролиться каплей крови
На хоругвь священную твою.
Україно, п’ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.
Бачиш: з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.