Алесь Гарун - Отклик

Денис Говзич Дг
ОТКЛИК

Я на сиянье ясных звёзд бросаю взоры, -
И очень грустно мне, что я не вместе с ними.
Что жить не довелось мне в вышине нагорной
И тропами ходить по небу золотыми.

Среди неведомых, невиданных просторов,
Равнины той, что называют Бесконечность,
Летал бы мыслью я и волей непокорной
И, может, там познал тебя бы, Вечность.

Бросаю взоры на далеких звёзд сиянье,
На их пути, всё те же, что и раньше веком,
И грустно мне от недопониманья:
Зачем произошёл от Бога - человеком?

АЛЕСЬ ГАРУН
Перевод Дениса Говзича

И ОРИГИНАЛ

Адбітак

Дзіулюся я на зьянне ясных зорау,—
І сумна-сумна так, што я ні разам з імі.
Што жыць ні льос мне у вышыне нагорнай
І сьцежкамі хадзіць па небі залатымі.
 
Сярод нізнаных мне, ні бачаных прасторау,
Раунінай той, што звецца Безканечнасьць,
Я летау думкаю-б і воляй ніпакорнай
І можа-б там пазнау цябе, Адвечнасьць.
 
Дзіулюся я на зорау ясных зьянне,
На сьцежкі іх. усе тыя-ж, як прад векам,
І сумна гэтак мне, і родзіць сум пытанне:
На што пачауся я ад Бога—чалавекам?

Алесь Гарун
1907; 1914

Художник Юлия Литвинова

ДАЛЕЕ

Алесь Гарун - Ветер
http://stihi.ru/2023/03/11/5643